сьогодн я сам не свй. менше знаш, краще спиш. аж н - захотлось мен дзнатись бльше. це бльше виявилось таким грузом, що я заледве можу рухатись. про те, щоб працювати год й говорити - в голов лише каша з думок, спогадв, догадок, висновкв.
Ледве стримуючи cебе, виршив щоб не наганяти обстановку, пти прогулятись по мсту. похуй що я на робот в мене графк. мовчки взяв куртку, загорнувся в шалик, натягнув шапку, а поверх не навушники пшов свт за оч.
Саме свт за оч, бо кудись конкретно ти не хотлось, тому ноги йшли куди хотли.
Повол просуваючись по головнй вулиц розглядав небо, дахи будвель, боковим зором фксував симпатичних двчат, фльтрував малолток з рожевими вдзнаками.
В голов промайнуло клька думок типу: " нахуя мен це все було знати", коли помтив що стар лавки замнили на нов-прикольн - х необхдно полюбому сфоткати, поки нхто не попсував - спинка лавки формувалась з двох сердець!!! прям до дня Святого Валентина.
дал прочитате про те як я потрапив в церкву

http://www.liveinternet.ru/users/lilumi/